Вони стояли…
І слухали дощ.
І бАйдуже їм було
До цілого світу…
Чи щось збулось…
Чи може не відбулось…
На плечі оголенім
Чорним оксамитом
Волосся її виблискувало.
Струменів
Плаття шовк.
І в його дужих руках
Така тендітна,
Вона завмерла…
Подихом вітру
Краплі
Падали на піджак,
А він притискав її
Все міцніше.
Двоє і дощ.
Дівчина та юнак.
Розмова душ
В неймовірній тиші…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512371
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2014
автор: Bogdan_Сhorniy