Тиша заповняла кімнату. Кава вже давно холодна, а ми далі мовчки читали одне одного, як улюблений роман Антуана де Сент-Екзюпері. Нас видавали лише руки, що не могли відпустити долоні сидячого напроти.
Ми прогулювалися теплим липневим вечором, і коли ти провів мене до самого під'їзду, я зрозуміла, що не готова прощатися. Так я запросила тебе на каву, і саме так, я вперше в житті надала пріоритет не чашці свіжозвареної кави.
Твої шоколадні очі зігрівали мене,а руки оберігали, щоб не дай Боже, щось відволікло мене від нашої розмови поглядами. Ми просиділи мовчки більше двох годин, але в тій тиші було сказано більше, ніж могло б поміститися в романі "Війна і Мир". Це було найкрасномовніше мовчання в світі. Шоколадні очі та холодна кава, стали для мене найулюбленішою вечерею...
Добре, коли є з ким помовчати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512571
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2014
автор: Irysh