В душі твоїй гроза... Та це минеться -
Пройдуть дощі сльозинками з-під вій;
І знову забринить веселка в серці
На семиструнні волошкових мрій...
Життя без бурь не можна пережити -
То тут, то там здіймаються вітри...
Та після зливи - яскравіші квіти!
Не плач ,Веснянко, сум з лиця зітри!
Тобі болить... Я з цим знайома болем...
Та знаєш: хто живе -той відчува;
Бо гірше стать сухим покотиполем -
Кому потрібна вИжухла трава?...
В душі твоїй гроза? Радій озону -
Очистяться думки і почуття!
Жени подалі заздрісну ворону
І викидай з минулого сміття!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512725
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.07.2014
автор: Любов Ігнатова