Традиційно в режимі вібро
телефон, що не чує гудків.
Я не сплю, я свідома, та ніби;
Щось міняється під шум колії.
Когось потяг, когось електричка,
несе вдаль від реальних подій.
Це захоплення, щастя чи звичка?
Я звикаю, та ти ніби чужий.
Дерева шумлять не на жарти,
Я ж кидаюсь в обійми життю,
Сьогодні в Одесі, а завтра?
А завтра я буду в раю.
І не клопіт, що крила зелені,
Коли руку тримає сам Бог.
Я вдихаю на повні легені,
Дим котрий призначався для двох...
18.07.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512771
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2014
автор: ЕТ