Ми потроху розвіюєм горе,
Що пройшло із Майданом крізь нас,
Не закрили ще ящик Пандори –
Схід країни вбирає наш час.
Нам комфортно в ліжках засипати.
Ми живем, як і жили колись,
До смертей навіть стали звикати.
Бо щодня – чиєсь серце увись.
Забуваємо сльози родини,
Закатованих болі і крик,
І що краю важкі уродини
Відбулись на Майдані торік.
Нашу честь до землі пригинали,
Кулі сіяли щедро і страх.
«Ще не вмерла…» ми гордо співали,
Синьо-жовтий здіймаючи стяг.
Так за що на Майдані сходились?
Так за що сотні в небо знялись?
Щоб душею усі окрилились,
Щоби в одяг новий зодяглись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512841
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.07.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)