Putler kaput

Ніхто  не  думав,  що  в  наш  час
Війна  буде  на  українських  землях.
Ніхто  не  вірив,  що  на  нас
Наскочить  це  звіряче  плем’я.

Не  було  б  все  погано  так,
Не  було  б  жертв,  тих  сотень,  тисяч.
Якби  в  їх  вожака,  у  голові,  не  був  бардак
Шиза́  там  мізки  попалила.

Ми  жили  дружно,  в  НАШІЙ  Україні,
Лиш  Яника  забрали  від  керма,
Надіялись  усі,  що  буде  мирно
Та  вскочила  до  нас  страшна  чума.

Чому  ж  прийшли  ви,  браття-окупанти?
І  що  ж  забули  на  чужій  землі?
Порядок  наведіть  в  своїй  Росії!
Там  території  бідують  немалі.

Чого  бойовиків  своїх  прислали?!
Для  чого  техніку  пригнали  ви  сюди?!
Стільки  людей  же  мирних  обстріляли,
В  життя  їх  стільки  всипали  біди.

Вже  хлопці  молоді,  у  двадцять  років,
Поранені  лежать,  без  ніг,  без  рук,
За  що  скалічені,  для  чого?
Лишився  лиш  незламний  дух!

Достатньо  гратися  уже,  не  треба  сили
Де  ваш  здоровий  глузд?!  Ідіть  назад.
Немов  сирени  крик,  то  мати  на  могилі
Синочка  будить,  він  же  був  солдат.

А  він  лежить  спокійно,  незворушно
Закриті  очі,  руки  занімілі
На  сході  було  досить  душно,
Тепер  же,  прохолодно  буде  тілу.

Пролито  сліз  уже  немало,
Пішли  батьки  в  один  кінець
І  лиш  в  думках  у  них  лунало
Ми  є  щитом  ваши́х  сердець.

Невже  замало  було  Криму,
І  скільки  ще  вам  треба  міст?
Які  ж  бездумні  ви  тварини  
Лиш  грає  вами  КДБіст.

Слова  він  Гітлера  так  палко  повторяє,
Війна,  одна  з  улюблених  для  нього  тем,
Ні  совісті,  ні  честі  геть  не  знає,
Нічого  не  приносить  крім  проблем.

Життя  людське  не  варт  нічого
Бо  є  у  нього  свій  тандем.
Він  ГРАДами  руйнує  долі
Добавив  ще  й  сюди  БУК-М.

Він  хоче  знищити  країну,
Яка  для  нас  є  дорога.
І  тягне  час,  немов  резину,
Його  ж  натура  вся  гнила.

Не  вірте  обіцянкам  пустотілим,
Донецьк,  Луганськ,  за  що  ви  продались  ?!
Вас  українці  захищають  сміло,
А  Путлер  все  будує  на  крові́.

Будинки  знищені,  і  діти  поміж  них
Кричать  і  плачуть,  боляче  і  страшно.
Взяла  їх  смерть,  таких  іще  малих
І  навіть  для  дорослого  усе  це  лячно.

Та  буде  день,  радітиме  країна,
Радітиме  і  небо,  і  земля,
Буде́  єдина,  в  щасті  Україна
Ноги  не  буде,  в  краю  ріднім,  москаля  !



















адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512879
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 22.07.2014
автор: Юрій Бондар