Я так люблю тебе, моя країно!
Люблю у дощ, у спеку і в мороз.
Впаду перед Всевишнім на коліна,
Щоб тільки втішний дав тобі прогноз.
Люблю тебе обдерту і розкішну,
Бо ти мені свій прихисток дала.
Люблю, коли у радості й невтішна,
Коли не в силі піднести крила.
Я успіхам твоїм завжди радію,
Що йдуть до нас з глибоких поколінь.
Між чорних скибин смутку радість сію.
Ношу надію серед потрясінь.
Ти вирвешся із лап вогню і горя,
Здобудеш славу й воленьку святу.
Заблискотять на синім жовті зорі,
Доріжку місяць виллє золоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512948
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.07.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)