У нашому селі була поміщицька садиба, з дуже гарним дендропарком. Після паводку в 1969 році територію розділили - роздали на ділянки під будівництво, а назва залишилася - в о́граді (за огорожею).
Квіти фіалки, барвінку
Дитинства нашого цвіт.
Тюльпанове дерево рясно
Потішило цілий світ.
Каштани струнким рядочком
Свічками аж до небес,
Черемхи духмяний запах
Розноситься до берез.
Дивна верба золотава
В центрі самому росте,
Горіхи терпкого Бука,
Любий кизил - над усе.
І діти щасливі, раді,
Гуляючи у саду,
Що лікар наш Прокопович
Створив сотню літ тому.
А зараз: будинки, кухні,
Сараї та гаражі!
Той сад чарівливо-дивний
Живе у моєму сні...
Чом люди такі жорстокі?
Понищили майже все...
Стоять лиш сумні берези
Й кизил у кутку цвіте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513073
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2014
автор: Батьківна