"Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!" (В. Симоненко)
Ми так від вас втомилися, сусіди!
Нам ваше все зненавиділось вмить...
Хай бачить Бог, як мій народ болить,
Коли страждають матері і діти.
Хай чує Бог,як кличе батько сина,
Як просить повернутися живим.
Як друга покидає побратим,
Яка важка скорботи нам хустина.
Яка вона, сусіде, ціна смерті?
Яке воно життя тобі на смак?
Чи виправдає мірою срібняк
Всі душі понівечені й роздерті?
Хай Бог простить, а я простить не можу...
Мені на це бракує все ще сил.
Земля не вистигає від могил...
Я цьому оправдання не знаходжу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513089
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2014
автор: Марічка9