Коротке наше літо промайнуло,
Відпестило спеко́тне і барвисте.
На квітниках побачень наших вулиць
Лежить фатальним шаром жовте листя.
Ні вітер, ані дощ зміни́ть безсилі
Безрадісний пейзаж, тепер постійний.
Кохання наше знудилось в могилі,
Похмурій, однотонній, у осінній.
Стихії безпорадні, очевидно...
Та думка вже ландшафт малює чистий...
Реальність несприятлива, нерідна
Уже собі шукає інше місто...
В серці, Ласкою безмежною зогрітім,
Обрис твій - це найдовершеніші квіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513254
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2014
автор: Юрij Бyжaнuн