У старезних пухнастих дубах
Плаче тихо малесенька Вічність,
Бо згубила в жовтавих пісках
Дні кохання джерельно-космічні…
І сумує, бо втратила лік
Тим секундам, що слізьми покриті,
Що зливають в єдиний потік
Дні минулі і ще не відкриті.
З ароматом шовковиць пройшли
Ніжні миті, у даль відлетіли…
Не спиняйся лиш, Вічносте, йди,
Не журись, я прошу, моя мила,
Там, де зір нескінченні рої,
Пошукай в помаранчевих блисках
Й знайдеш спогади сонні свої,
Що їх Всесвіт леліє в колисках…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513266
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.07.2014
автор: E. Insomnia