Вже день за днем, складаються до купи,
Опало листя безнадійних мрій.
Рахую дні, які не повернути,
В рядки складаю увесь смуток свій.
Не вірю я, що з часом стане легше,
Бо час іде, а біль все не мина.
Коли з журбою стрінешся уперше,
Навік в душі оселиться вона.
Та час все йде, втрачаючи вагомість,
Здається, ніби увесь світ німий.
Проходять дні, ведуть у невідомість,
А невідомість - гірший ворог мій.
Катерина Макарук
(bard_of_pain)
10. 09. 2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513370
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2014
автор: Mysteria