Але кохання є кохання:
Йому підвладний різний вік.
Тому й згораю від бажання,
Як всякий інший чоловік.
Бажаю бачити і чути,
Бажаю бути в твоїх снах,
Щоб на життєвому розпутті
Весна завжди чекала нас.
Так, ми обоє вже не юні.
Ще й навіть, вже не молоді…
Та хіба в серці змовкли струни,
Коли є сиве в бороді?
Хіба нам сонце вже не світить?
Чи, може, квіти не цвітуть?
Чи ми не вміємо радіти,
Що ми обоє зараз тут?
Між нами зараз лиш півкроку,
А далі – ти! А далі – я!
І вже недовгі наші строки,
Кохана зіронько моя.
Тому, допоки сонце світить,
Та обшир неба голубий,
Дозволь тебе, мій світ – любити!
Та і сама мене люби!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513469
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2014
автор: dovgiy