Для потічка калина червленна ,
напувала у жменьках джмеля.
Спаленіла неначе жарина,
обнімає гілками маля.
В росах ранніх умилась стежина,
як ошпарена бігла в поля.
Зустрічати єдиного сина,
виглядала з доріг чаєня.
У зажурі батьківська хатина
під осінні плачі журавля.
Головою схилилась до тина,
перед блудним здійнявши бриля.
Де поділася буйна чуприна
вже на скронях в обох сивина.
Вкрала вічність буденна рутина,
десь понесла в світи навмання.
Колись міцна єдина родина,
полетіла кудись в небуття.
Розкидала проклята чужина
не повернеться вже звідтіля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513583
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.07.2014
автор: Дід Миколай