Небо синє, синє, але підступні
сірі хмари швидко налетіли і
заховали синє, безкрайнє небо
та жовте, тепле сонце, яке так
радувало око та душу.
Якось неочікувано небо
заплакало, показало світу свої
емоції, свій біль. Небо плакало
досить довго, цього часу
багатьом людям було
вдосталь, щоб зрозуміти, що
життя це найкраще, що у нас є.
А хтось просто змарнував час,
але на мою думку, таких людей
одиниці. Бо дощ змушує нас
замислитись над своїми
вчинками, над своїм життям.
Дивлячись на дощ ти розумієш,
що він дуже гарний, що небо
дуже гарно показує свої емоції.
А ще,на мою думку, не
обов'язково потрібен дощ,
щоб зрозуміти, що життя
найдорожща річ, яка є у нас.
Ми повинні, це пам'ятати
завжди
М'ята
07.07.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513678
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2014
автор: М*ята