Скривавлена рана роз’ятрює груди,
у немочі я знемагав...
А в цілому світі одна лиш ти будеш
для серця найбільш дорога...
Прийди, дай полегкість для мого страждання,
бо путь безвідрадний зламав;
ім’я твоє – денного світла сіяння,
моє ж – непроглядна пітьма...
Бездушне життя мене люто дурило,
недуг мені крила скував,
і гордо, з прокляттям, над прірву могили
схилилась моя голова.
Колись же я в сонячне світло влюблявся,
колись боротьбою я снив,
і там я в безумство палке поривався,
де голос труб ратних гримів.
Та рано зігнули скорбот злодіяння,
і путь безвідрадний зламав;
прийди, дай полегкість для мого страждання,
дай день там де чорна пітьма.
Скривавлена рана розтулює груди,
у немочі я знемагав,
а в цілому світі одна лиш ти будеш
для серця найбільш дорога.
Димчо Дебелянов
Разяжда гърдите ми кървава рана
Разяжда гърдите ми кървава рана,
отпущат се в немощ ръце...
А в целия свят ти едничка остана
най-скъпа за мойто сърце...
Дойди, успокой ме, дойди - утеши ме,
нерадостен път ме сломи;
сияние дневно е твоето име,
а моето - нощни тъми...
Живота бездушен ме люто измами,
крилата ми светли скова
и с клетви и вопли сред пропастни ями
наведох аз горда глава.
А някога слънчевий блясък обичах,
сънувах победни борби
и в страстно безумье се страстно увличах
сред екнали бойни тръби.
Но рано сподвиха ме скърби без име,
нерадостен път ме сломи;
дойди - успокой ме, дойди - утеши ме,
ден дай ми в среднощни тъми.
Че зее в гърдите ми кървава рана,
отпущат се в немощ ръце,
а в целия свят ти едничка остана
най-скъпа за мойто сърце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513736
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 26.07.2014
автор: Валерій Яковчук