Як не зайде у серце віра,
Хай і як макове зерно,
Не вирватись із пастки звіра,
Не залишить багнисте дно.
А як же віру запалити?
Торкнутись Божої руки,
Вогню святого попросити,
Покаятися за гріхи.
Відкрити серце новій хвилі,
Струсити пил минулих літ,
Віддатись теплій чистій силі,
Байдужості стопити лід.
Зарослий ґрунт перекопати
І насадить любові сад,
Його настійливо плекати,
Немов добірний виноград.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513834
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)