Не треба дивитись,
Я не манекен!!!
Навіщо глумитись,
Я звичайний фен..
Увімкнеш — висушу до останньої краплі,
Та всеодно всередині якось пусто...
Вимкнеш — я зникну і мовчатиму доти
Поки знову тобі стане несухо...
Не слухай мене... Не бачиш мовчу?
Нема в мині слова...
І навіть, якщо я в душі закричу.
Чекай, що я скажу... Навіщо нам мова?!
Я буду мовчати, так ніби нічого
Допоки цей крик мене не розірве.
Та ти не почуєш цого зламу мого
Занадто багато він болі несе...
Мовчання... Навіщо ж тоді розмовляти?
Коли й так ніхто не розуміє
Того, що так мучить, що хочеш сказати,
Пізнати, почути ніхто не уміє...
Навіщо пишу? Просто щоб мовчати,
Мовчати в реалі, мовчати в ВК.
Чому не кричу? щоб не розтержати
Того що в душі, того, що в серцях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513855
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.07.2014
автор: Женя Савчук