сигнальні ракети з сусідньої планети
осяюють наші стрункі силуети
хто запускає їх нам невідомо
та у польоті летять карколомно
врешті згасають посеред ночі
чужі купідони не світять у очі
блискавка сліпить з кількох кілометрів
так що аж видно нутро наших светрів
хто з перуном тут має зв'язки
замовля канонаду скидає паски
врешті грім хоч кричить відголоском
тиша опісля стає стиглим воском
а з метра в нас влучають душі
у груди в зуби в волосся гущу
у ребра в пальці в наші зап'ястя
в шлунковий тракт і аж до п'ят
а ми продовжуєм рахувати ще
й від того в серці у нас
такий солодкий і справжній щем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513949
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2014
автор: Володимир Скиба