Вона водить тебе за руку,
Ти покірно за нею ідеш,
Ти так сильно боїшся розлуки,
І вона, очевидно - теж.
Забуваєш про все на світі,
Коли поряд з тобою вона,
Все жития обіцяєш любити,
Випиваєш її до дна.
Та розмови твої порожні,
Як порожня у тебе душа.
Ти говориш їх ледь не кожній.
Та брехня тебе не прикраша.
Ти й мені говорив багато,
У далекі часи молоді.
Не навчився ти слова тримати,
Зараз, так як не вмів і тоді.
Катерина Макарук
(bard_of_pain)
22.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513971
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2014
автор: Mysteria