Це щось страшне – в гроби лягає юнь,
Без рук, без ніг вертається додому.
Їм пригортать би до грудей красунь,
Віддатися б коханню неземному.
Їм би країну нашу будувать
Із правди й віри неба голубого,
Нове життя у пригорщі вбирать,
Налите світлом і любов’ю Бога.
Та ворог смерч ненависті збудив,
Вложив у руки смерті гостру косу.
І лихо – в ріст, мов трави після злив,
І сонце в тьму, і гіркота у роси…
Та нас так легко ворогу не взять.
Вже кару Бог в руках своїх тримає.
Об наш кулак зламає зуби тать.
І Україна в славі засіяє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514014
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.07.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)