Поступися місцем у житті,
Стань жертвою на хресті.
Не треба бути Ісусом,
Забудь про щастя, йди лісом.
Поступися місцем у житті!
Здохни на сторожовому пості!
Я ненавиджу життя прояви.
Я ненавиджу смерть.
Ненавиджу асфальтовану твердь
І ненавиджу сіяти зерна у ями.
Я люблю дерева / Ноги міни
Їх ламають/ підривають/
Міни розривають ноги. Не хочу додому.
Мені заважає втома залишитись одному.
Диски в хромі
Крутяться, я іду обабіч
Та кричу «Понтова bitch!»
Вслід. Не чують, бо кричу
Я вслід, простиг і слід.
Пішим ходом я то мчу,
То плетусь, то на лесику кручу.
Тільки жаль, що сплю уночі
Або зовсім не вдома,
Або вдома не в себе.
Не люблю, коли приїздять родичі
І стара корова, що гучніше грому,
Свій базар тупий веде.
А до інших то придирки,
Я виставляю свої мірки…
Марно. Мої самозахисні прискіпування
Мене не виправляють,
Не заповнюють життям існування,
Волі не лишають.
Сумно, що я все ще залишаюсь самим собою,
Бо той я, хто завжди йде дорогою своєю, але по-своєму кривою…
12.06.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514055
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2014
автор: Dingo Барський