Як пурга завіє стоснігова
Як земля під ноги загудить
Заховаюсь у своїх дібровах
Сяду тихо-тихо потужить.
Чуєш постріл - то по наші душі
Вже порхають ангели в Раю
Я сама себе згубити мушу
Я собі мотузку подаю.
Не дістанусь погані треклятій
Не зламають душу незламну
Капа смерть на знівечень латаття
До своїх, нескорених іду.
Розійдись, коханий милий люде,
Хай заграба тисячі надбань
Та мене між вами вже не буде
Я залишу битву без вагань
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514233
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2014
автор: Наталя Гайдамака