Нависли сутінки над нашим рідним краєм.
Згасають дні холодні, мов струмки.
Господь людей тихесенько карає;
За вчинки злі і за лихі думки.
І я вже Боже навіть і не знаю;
За що така лиха всім доля нам
О, Матір Божа, я Тебе благаю,
Дай розуму, хоч трішки ворогам.
А нам усім дай сил це пережити;
Поллята бруківка кров'ю страйкарів
Скажіть мені як можна далі жити,
Коли ховають матері синів.
Зруйновані оселі, мов надія.
Підірвані як віра всі мости.
І вже здалось, помалу гасне мрія;
По хуторах нові звели хрести.
Триває ніч, холодна і кривава.
Війна по селам і містам мете.
Героям України, - «Слава, слава, слава!!!»
Співають люди і Майдан гуде.
Душі і тілу завдали тяжкої рани.
Орда зі Сходу суне наче ніч.
Вбивають нас безбожні бусурмани,
Повстаньте люди і гайда на СІЧ!!!
«Край боронить, стискайте міцно зброю!!!»,
- Нам заповів наш батько Святослав.
«ІДУ НА ВИ» з московською ордою.
Каган Хазарський був, і занепав…
А ми живем і будем жити люди!
В краю моїм співатимуть пісні.
І буде мир і злагода в нас буде,
І щастя на Українській землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514240
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 29.07.2014
автор: CONSTANTINOPOLIS