[img]https://pp.vk.me/c619621/v619621008/13e9e/mYFdv3zyxoc.jpg[/img]
Закрию очі і не віриться:
Твої вуста ціловані вже ним.
Не визнаю! Але у дійсності -
Ти все життя хворітимеш одним.
В поривах хибної могутності
Я підривав всі зведені мости,
І не важливо, що посутності,
Лише з тобою розпочав цвісти.
Тепер я став затятим мрійником
І у житті щось значать небеса,
Але ніколи вже не змінюся
І моя вірність, зовсім не роса.
Бо не розвіється туманами
І не промиється потоком злив,
Ти стала ближча некоханою,
Тому для мене ще існує «ми».
Нехай думки стають поганими,
Нехай мій біль нікого не пече,
Ти знаєш, а мені однаково -
Я підкладу не раз своє плече…
Одного дня усе забудеться
І твої очі кольору весни,
І навіть та безлюдна вулиця...
Але не присмак підлої війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2014
автор: Салтан Николай