Я серджусь – я на це маю право,
Не боюсь – адже це не лукаво,
Не сміюсь, коли боляче, в вічі,
Я іду – куди серденько кличе.
Я радію – як радість у грудях,
Настрій свій я читаю по людях,
Їх реакція, як лакмус-папір,
Я їм вдячна за це, вір-не вір.
За поради, за гнів, за терплячість,
Розуміння: як сум, і як радість,
І за те, що навчились любити
Те в мені, що не можу змінити.
Я зима, я весна, літо, осінь,
Різна я: то сміюсь, то моросить,
Навіть, рік свої пори міняє –
Це любити їх не заважає.
Я люблю, кожен день слід любити,
В ньому хочу яскраво прожити,
Я людей, які є – так сприймаю,
І у відповідь цього ж чекаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514430
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2014
автор: Серафима Пант