На днях хоронили солдата
З АТО. Усього двадцять три
Над гробом схилилася мати
І дві молоденькі сестри
І кожен казав, як годиться
Лунали красиві слова:
Комбат, вояки, очевидці,
Священник, сільський голова
А мати дивилась на тіло
І слів тих не чула чомусь
Лиш зболено так шепотіла:
"Синочку!.. Павлусю!... Павлусь!.."
"Кровинко моя... Мій синочку...
Вставай!.. Пробудись!.. Ти не вмер!
Для кого я шила сорочку?..
Для чого ми ́ жити тепер?.."
А далі немов заніміла
Неначе урвалась струна
Коли, мов кораблик, поплила
Двором дерев ́яна труна
Стояла заплакана мати
І дві молоденькі сестри
Із сином простилися, з братом
Навік. У його двадцять три
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514441
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.07.2014
автор: Хлопан Володимир (slon)