Як довго ще ми будемо воювати?
Чому свободу ви у нас забираєте?
Як довго ще братами будете називати?
За що "Братський" народ зневажаєте?
А ми? Ми чим кращі? Чому так сталось?
Чому єдинство у нас- БРАТІВ розпалось?
Чому ми з рідної землі, у чужі края тікаємо?
Чому у матінки України спокою немаємо?
Як же важко дихати, і увесь біль розуміти
Дивитись на небо, і бачити темні хмари
Чому у дітей, від страху мають руки німіти?
Чому сестра має знати, що це не нічні кошмари?
Як же це все важко серцем і розумом сприймати
Як же страшно іти додому і пошту відкривати
Включати новини, і дивитись як мама ридає
Душевна тривога її помаленько роздирає
Адже вони ідуть і усі там помирають
З собою надію на щастя забирають
А матері і батьки з розуму сходять
Коли зі сходу мертвих синів привозять!
І в той же день, старшого забирають
Сестрички у вікні сидять і ридають
Тому що брат навіки змовк і спочиває
Спокійний сон його в землі огортає
Чому Боже на нас біди посилаєш?
Чому самих на білім світі залишаєш?
Ми ж про мир у світі тебе благаєм
Ще надію у серці невеличку маєм!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514573
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2014
автор: merlinda