Донбасе, кайся! Ти привів Росію,
На нашу землю ти вогонь привів.
Інтриги, змови за спиною плів,
Підігравав злочинцю-лиходію.
На тобі кров отих, що в вічнім сні,
На тобі сльози матері і сина.
Ну, що тобі зробила Україна?
За що ти так ненавидиш її?
Ти ж виріс тут, на цій землі осів.
Ти годувався з рук оцього краю.
За що тепер його ти так караєш,
Плюєш в колодязь, що тебе поїв?
На тобі пошматовані тіла
Солдатів і нічим не винних діток.
Сухим з брехні тобі не вийти й пліток.
Тож кайся за усі свої діла.
Ти чувся, як в сильце закутий птах?
Не міг на рідній мові говорити?
Дивися в очі і не смій вилити.
Це ж українець в домі, як в гостях.
Не Київ ворог твій, не гордий Львів.
Ми рідні всі, одної Мами діти.
Покайся й доведемо всьому світу,
Що ми – то нова ера для віків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514590
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.07.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)