і ще є час...- він схиблений, авжеж..
так закрутити гайками світанки
і ще є час... - він схиблений, та все ж..
віддайся, дівчино, цнотливо п'янко ранком
не бійся, у коханні, що без меж
запалить бог і бричку і тачанку
для твого дитятка, для віри і краси
вимолюй і неси життя в утробі
не плач, ти, дівчино, ти косу донеси
до першої весни до колисанки..
а коли ніч застане, знай, той день
наблизився й Додому йтимуть ноги
твоєї долі, не співай пісень,
що душу крають і виймають нерви
побережи, у лоні спи у лоні..
і бога доню теж побережи,
не слухайся, що ти даремно молиш
хороші люди завше у душі
а ті, що не з тобою.. ти облиш
не думай, чи розквітне знов смерічка
ди, думай моя квіточка, ти диш
народжуй поки час тече як річка..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514610
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2014
автор: Ольга Ратинська