Ангел вічності пролітає вкотре,
Місто плаче німим "прощай",
А його ледь відчутний дотик
Хоче вбити в душі кліща.
Чорним мороком вперіщено зраду,
Над труною літає кат,
І лишень десь далеко позаду,
Краєм листя видніє сад.
А з обличчя стікають спогади,
Крила тліють як той літак,
В них поцілили зайві здогади,
І за віщо: за просто так...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514714
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2014
автор: 220