все що у пам'яті вижило
очі твої заплющені
дні що здавалися тижнями
хмари занадто відверті
міряння рівними силами
ніжні обійми мангуста
ночі зробили незримими
вірші присвячені смерті.
темрява викрита викриком
доторки вирвано спалахом
я прикидаючись критиком
знову тебе підпускаю
зміривши серця ритміку
ми стаємо півдзеркалами
між півзізнанням і видихом
більше нічого немає.
скільки від мене приховуєш
між смсками чатами
душі сплітаються совами
в місяця соннім промінні
ми, позабуті розмовами
знову вчимося мовчати і
вийшовши в космосу роумінг
врешті лишаємось вільними.
P. S. Живий вогник в очах - це те, що зазвичай шукають люди одне в одному.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514782
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.08.2014
автор: Олександр Ткачинський