Живі пам`ятки
(Юрієві Весельському)
Він пішов добровольцем,
Бо інакше не міг,
Коли деякі хлопці
Поховались в барліг.
Він пішов воювати
За вкраїнський Донбас,
Взяв до рук автомата,
За життя усіх нас,
За батьків і за друзів,
За надію без сліз
Страх смертей і контузій
На корню перегриз.
Не шкодуючи тіла,
Український боєць
У свята і неділі
Був готовий на герць
І у день той червневий
Кермував БТР
Через дощ металевий
На оплот ДНР.
Їх підбили одразу,
Щоб колону спинить
Й мінометна проказа
Налетіла за мить!
Зусібіч їх дробили
Через зраду чиюсь—
Горе дітям і милим,
Ллються сльози матусь.
Обливалися кров`ю
У пекельній броні
Й побратимське здоров`я
Берегли у вогні
Зі своїм командиром,
Накладаючи жгут
На прострелені діри
В одне однім ніг-рук…
Та все ж вивів машину
Від подальших пригод
Через обстрілів стіну
Наш сміливий мехвод!
…Та ось марева тіні
Відпливли в далечінь,
Він відкрив очі сині,
Щоб позбутись видінь.
Сонця промінь в палаті
Oпритомив нараз
І заплакана мати,
Що сіда на матрас.
«Буде добре все, мамо»,—
Проказати лиш зміг,
Сам дивуючись марно
Нечутливості ніг.
Лиш тоді зрозумів він,
Що лежить без ноги,
Зайвий зграям царівен,
Хай вам грець, вороги!
Вже боролись хірурги
А би ліву спасти,
За сприяння літургій
І в фейсбуці постів.
В 20 років хлопчині
Так потрібен протез,
Наче корінь рослині,
Як Донбасу Торез.
Тепер молиться Богу
Від світанку до сну,
Щоб зберіг другу ногу
І Вкраїну ясну!
Бог—надія єдина,
Не спасе більш ніхто—
В сім`ї ще дві дитини,
Батько б`ється в АТО,
Їм зібрати 100.000
Єврів не до снаги,
А інакше не бігти
Пацану без ноги…
Тож цінуй, Україно,
Тих, хто служить тобі
І подякуй уклінно,
Хто поліг в боротьбі!
Та найбільше шануймо
Саме хлопців-калік
Словом, ділом і віршем,
Їм-бо мучитись вік!
Не сховати за банер
Цих живих пам`яток,
Що принесли в наш табір
Прекривавий урок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514853
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.08.2014
автор: Олівець