Солдат схилився над вогнем,
Дрімає, дума про квітучий дім,
Про сина та кохану дружину.
Хиткий сон розідраний мечем,
Із за кордону "братської землі"
Летять ракети кличуть до загину.
Залпи "Града" життя випалюють
Техніка, люди - чорні в імлі
Табір вигорів цілком до тла
обгорілі, розтерзані тіла.
Душі героїв в небеса взлітають.
Вони пішли, але зоставили слід
У душах мільйонів пекельний лід.
Східний фронт найкращих забрав
Та ворог синів України не зламав
Нова лава на їх місце стала.
Закрилася вогнена ворожа брама
Солдат вцілілий подякував богу,
Аби далі боротися мати змогу!
Загинув батько, брат, вся рота
Полягла за вільну Батьківщину.
Побратимів зжерла лиха бидлота,
Не проковтнула ж крихту єдину -
Сміливого солдата, нескореного,
Спадкоємця козацтва незламного.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514945
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2014
автор: Стратонік