Кому даровано бути поетом – пишіть,
Бог кисті в руки вложив – картини малюйте,
Внутрішній голос буденністю не заглушіть,
Поклик в серці до справи своєї відчуйте.
Якщо літати у небі судилось – летіть.
Приземленість людям іншим віддана. Знають:
Ті, кого манить до себе небесна блакить,
Без крил вище сонця і зір завжди злітають
У пошуку істини. Одвічних питань крик
Не зітре реальність у мандруючих в зорях.
Всі ті, хто у двох паралелях блукати звик,
Бачать за обрій безмежно-синього моря,
Торкають за хвіст комети яскравої хід,
В просторі й часі шукають одвічних «чому»,
Причини, наслідки цивілізаційних бід.
У вплив суспільної думки закриті тюрму.
Поміж світами безодні страшна глибина.
Повертатись в реальність стає дуже важко.
Хтось топить цей шлях у пляшці сухого вина.
Світ дном оживає кави другої чашки.
Засипте прірву «я в світі для чогось живу»:
В людському, і де за хвіст тримають комети.
Малюйте картини у ньому, і наяву.
Летіть до зір, їх сяйвом вертайтесь, поети!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514973
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2014
автор: Серафима Пант