Це певно
досконала низка днів.
Не те що все
ладнається й вдається,
що напартолив і нагородив,
але шикується, як
Ludus Duodecim
на лінії останній.
Це певно є.
Та іншої не буде.
Такий собі дванадцятий трамвай.
Ні виходу, ні знаку, ні облуди.
І ясно так,
хоч очі закривай.
Нехай тоді
в печальному реєстрі,
що нашою бідою ні на час
не погорює,
скажуть: ся година
нарешті щире слово породила.
Як чобіт між
кросовок адідас.
Негусто випало.
Увага як
грузило.
Червневий шал -
лютневі холоди.
Ні дня ні ночі.
Ані посуха, ні злива.
І піднімає
зграя вересклива
своєму старшому божку
на ймення Див...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515009
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2014
автор: dydd_panas