Щоб в дорозі не заздрить чужому,
зупини своє я на межі.
Не бажай зла ніколи й нікому,
остуди його в терпкій душі.
Ще спіткнешся бува, зупинися
не порань молодого стебла,
оглянися, назад повернися
щоб черпнути води з джерела.
Бо тоді коли трапиться жити
і так схочеться внуків любить.
Може доля прийти розчавити,
прямо дома в порозі зганьбить.
Де б не був ти, дістане розплата
в світі цьому, як вічність стара.
Вона завше приходить, до хати
в ясні дні, наче вночі Мара.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515061
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.08.2014
автор: Дід Миколай