Впускаєш людей у свої акваторії
і у слід з арбалетів їх ловиш ножі,
усміхаючись, мило цілуєш долоні їм,
а у серці - колючки немов проросли.
Даруєш в долонях сонце проколоте,
маргарин у каструлі вже от-от закипить,
та яєчня з цибулею вже не смакує їм,
краще дьогтю на дно поклади.
І щосили натягуєш струни душевні ти.
Дозволяєш торкатись будь-де і коли,
та тональність не та вже і марно,
заливаючись гріхом, щось там віднайти.
Та голубка, що в серці, в'яне безслідно,
і безсило ти молиш у Нього одне.
Дозволь так, щоб без сліз і без зайвого
шуму оніміло безслідно все те, що твоє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515062
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2014
автор: Мері Енн