[img]http://www.ledi.lt/vartotoju-galerijos/1153_beach_girl_sea_summer_sun_favim_com_49347_large_jpg.jpg[/img]
Дівчинко, ти – океан, що навиворіт!
Тиша назовні і буря всередині.
Серце сльозами солоними вигорить,
Та все одно очі в небо підведені.
Што́рмами доля розгойдує дні твої,
Мов паперові тендітні кораблики,
Знову підставиш бліді щоки вітрові!..
Ми зі світами своїми, мов равлики:
В декого зовні будиночки-мушельки,
В декого – мікросвіти, мов галактики,
Гори такі, що нікому не зрушити!
Хтось в океані малесенькі клаптики
Облюбував, засадивши оазами,
З Богом говорить у тиші намоленій,
Хтось за гіркими словами-образами
Прагне сховати думки свої зболені.
Дівчинко, ти ─ океан, що навиворіт,
Равлик із мушлею-світом всередині.
Доля людини – у вічному виборі,
Поки приціли ще тільки наведені…
Поки немає межі неповернення,
Вільні думки у польоті високому,
Світла душа ще нічим не осквернена –
Ні гіркотою провини, ні докором…
Будь комусь мрією, доброю, чистою,
В хащах болотних водою прозорою!
Може, якщо не зламаєшся, вистоїш,
Станеш корабликом, станеш опорою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515125
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2014
автор: Наталя Данилюк