Не картай мене за експромти,
що причинного удаю.
Ми поїдемо у Торонто,
я кататиму колію.
В мармуровому Марбл-каньйоні
торкнемося ми висоти.
Я долоні твої солоні
поцілую.
Що скажеш ти?
Може я вже такий, як інші,
передбачений і швидкий.
У Торонто гіллясті вишні,
білі скелі і вітряки.
Кажеш ти, що я фантазую,
світ не бачив таких базік.
За крильцята беру осу я,
і жалітися йду убік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515135
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2014
автор: Андрій Дзюба