Ти повернешся із війни.
Скрючені пальці шкребтимуть на дні кишені.
Хто вони?
Хто вони?
Хто
Вони?!
Повітря болюче пектиме легені.
Вона всміхнеться й заплаче.
Мовчки відвернеш порожні очі.
Дивно: кохаєш наче... Кохаєш!..
Й бачити більше не хочеш
Нікого; раптом — застиг,
На лобі виступили краплі поту.
Бігти! Бігти, не чуючи ніг,
Із цього людського болота!
Потім — нарешті заснеш
Подалі від всіх,
У полі під чистим небом.
І, певне, тобі насниться
Як ти ідеш,
А мертві солдати простягають руки до тебе.
І ти знову прокинешся від задухи,
Зжимаючи в кулаки спітнілі долоні,
А вітер щось шептатиме тобі на вухо,
А вітер лоскотатиме вологі скроні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515148
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 03.08.2014
автор: KovalevskaЯ