Бачу світло,
Світло повнить мою душу.
Все ясно, наче крізь скло,
Що і як тепер робити мушу.
Світло майбутнього,
Такого коханого.
Світло віри, світло сили.
З світлом зазвучать навколо ліри,
Магічними мелодіями вони крізь часи шляхи відкрили.
(11.03.2012)
Грають на оранжевому Сонці
Відблиски сонця оранжевого.
Заплітаю в косу промінці,
Доторкаюсь сповненого
Усмішки обличчя
Сонця мого.
У нас тримається звичай
Гуляти довго-довго,
Коли на щічках рахую цяточки.
Коли ледь помітно дихаємо разом
Нашою душею, а не ротом-носом,
Тому що наші фізичні тіла – це результати звички.
Очей сіро-лазуровий колір
Бачу часто я,
Голюся, радію дню, поправляю комір
Для неї я щодня.
Її світ, її світло
У душу проникло.
Як сонце назвати жіночим родом?
Зараз добре, а ім’я вигадаю згодом.
Сходи ранкові. Заходи вечірні.
Як би далеко не були безмірно,
Завжди разом наївно й примірно.
Сходи гвинтові. Заходи спірні.
Життя із медом й терном
та з любовним зерном.
05.06.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2014
автор: Dingo Барський