«Милостивий і праведний Господь;
Бог наш милує нас…»
(Пс.114:5)
Я йшла з Христом дорогою розпуки,
Інколи збиваючись, але день у день.
Ісус щоразу до Отця підносив руки,
І зціляв та воскрешав чужиш Йому людей…
Я плакала разом з Петром,
Бо не раз сама зрікалася
Христа, та рвалася з диявола оков,
І на Божу поміч все ж та й сподівалась…
Я не любила всіх людей –
Не могла, а, може, й не хотіла.
Хоч і не спала через тисячі ноче,
Та прощать завжди уміла…
Я до Тебе нині озовусь –
Відчиню Тобі радости двері,
Зло й ненависть у пропасть віджену,
Й настане благодать в моїй оселі.
4 травня 2013 року
Близько 15 години
Смт. Луків
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515254
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.08.2014
автор: Ліза Луківська