Благодать


«Милостивий  і  праведний  Господь;
Бог  наш  милує  нас…»
(Пс.114:5)

Я  йшла  з  Христом  дорогою  розпуки,
Інколи  збиваючись,  але  день  у  день.
Ісус  щоразу  до  Отця  підносив  руки,
І  зціляв  та  воскрешав  чужиш  Йому  людей…

Я  плакала  разом  з  Петром,
Бо  не  раз  сама  зрікалася
Христа,  та  рвалася  з  диявола  оков,
І  на  Божу  поміч  все  ж  та  й  сподівалась…

Я  не  любила  всіх  людей  –  
Не  могла,    а,  може,    й  не  хотіла.
Хоч  і  не  спала  через  тисячі  ноче,
Та  прощать  завжди  уміла…

Я  до  Тебе  нині  озовусь  –  
Відчиню  Тобі  радости  двері,
Зло  й  ненависть  у  пропасть  віджену,
Й  настане  благодать    в  моїй  оселі.

4  травня  2013  року
Близько  15  години
Смт.  Луків

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515254
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.08.2014
автор: Ліза Луківська