Мій дивний і стриманий рай,
Утіхи казковість скрадлива...
А зблиснув, як щастя розмай, -
Й завмерло пульсуюче диво.
Та ж. певно, для нас неспроста
Троянди цвіли медоносно.
А істина, втім, та проста:
Стрічались з тобою як гості.
Й любов та була, ніби гра,
Ляклива, тривожна, приємна,..
Побожно її берегла -
Кохання не стало взаємним...
Стосунки не стали згубою,
А лише важким уроком:
Тобі не скажу вже "любий", -
Душа не замре ненароком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2014
автор: Валентина Поїзник