Зодягла Волинь стрічки
В колір чорної оздоби.
По церквах горять свічки
Пам'ять смертної жалоби.
Обгорілий БТР,
Закривавлені герої.
День не день, страшний четвер.
Кулі, мов осині рої.
Розпач, плач і біль батьків,
Коси виривають жони…
Смерть доноситься з степів,
Б’ють набат небесні дзвони.
По країні дух гріха
Твій і мій і України,
Мов стіна гірка, глуха
Бродить пошестю ще нині.
Помолімося брати
За гріхи на милість Бога:
«Ти солдат усіх прости,
Ти опора і підмога.
Україну теж прости
І Волинь золотокосу,
Неміч нашу відпусти,
Несемо важку ми ношу».
Зодягла Волинь стрічки
В колір чорної оздоби.
Жовто-сині прапори
Опустилися в жалобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515397
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 04.08.2014
автор: Східний