Люблю, коли над головою мирне небо,
Коли сміються діти у дворі,
коли ховатися від нелюдів не треба,
коли лиш рідні майоріють прапори.
Люблю ту мить, коли в людей з'явилась гідність,
коли розігнута, розправлена спина,
коли все українське стало рідним
для кожного - хто з міста чи з села.
Люблю, коли в майбутнє віра сяє
у душах кожного, як вранішня зоря,
і хто тікав - додому повертає,
як ті лелеки в гнізда крізь моря...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515483
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2014
автор: Farida Hanum