3.08.2014.
[i]Знову дзвінок напружив жили:[/i]
-Соседка с Первомайска…
-Впізнаю.
[i]З Оксаною до школи ми ходили.[/i]
-Мария,пред тобою на коленях я стою.
Ветром война ворвалась в дом
И жизнь, как веточку колышет,
Не спрашивает ни о чём,
Свои законы пишет.
В подвалы выгнала людей,
Оглохли день и ночь от грома,
Забрала тихий сон детей,
Толкает нас из дома.
Маша,прошу тебя,прими
На время зятя, дочь, ребёнка.
Им бы подальше от войны,
От пули и осколка.
Мне нелегко тебя просить,-
[i]Голос тремтить, мов птах в долоні,-[/i]
-Мы ненадолго…может быть..,-
[i]А біль пульсує в моїй скроні.[/i]
-Про що тут мова?Чуєш? вже чекаю.
Всім хватить місця і тепла.
Пиши адресу,-[i]називаю[/i]-….
Це біля церкви, хата край села...
-----
[i]Андрій же мій на це ось що сказав:[/i]
-Кривить душею я не вмію.
А як же ЛНР і ДНР ?
Їм так хотілося ж в Росію?!
Вчора були ми «хунта»,« бандерлоги»,
Про нас усе було їм ясно.
Сьогодні ж падають у ноги
І сльози проливають рясно.
А зять! Чому сюди із ними їде?
Чому не захищає край свій, дім?,-
[i]Очі вузькі, обличчя бліде,
Серце залишилось німим.[/i]
-Андрію, це ж не нам судити.
Вони самі не знають,що творя́ть.
До того ж це жінки́ і діти.
Як можна дітям відказать?
-Спитай про це ти матір із Волині,
Чи із Поділля батька і сестру.
Всіх тих, кому віддали сина в домовині,
Або спитай з Полісся сироту.
------------------------------------
[i]Вітром війна ввірвалася у хату,
Життя, як гілочку колише.
Руку простягує кошлату
І хроніку сльозами пише. [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515517
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 04.08.2014
автор: TatyanaMir