Ти не сумуєш і мені від цього ще важче
Ти не пишеш,а я не хочу нав'язуватись
Ти не дзвониш. Що ще може бути гірше?
Ти не чекаєш. Чи потрібно з тобою зв'язуватись.
Спочатку жити не міг без моїх очей
Причарувала я, ти сам казав
Чекав як благословення проведених зі мною ночей
Хоч ніколи не казав,що покохав
Ти звинуватив в тому,що дала надію
Хоча не я дала її, а ти...
Ти поселив у серці моїм мрію
А потім випалив дотла усі мости
Мене ти ігноруєш, ти її чекаєш
Надієшся,що буде добре все у вас,
А я тебе чекаю, ти зникаєш
Не згадуєш ні слова вже про нас
10.07.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515668
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2014
автор: Катя Казанцева