Вона була матір'ю для світла
Поки не прийшов батько для пітьми.
Вона не вмерла, тільки зблідла
Над своїми грішними дітьми.
Розпустила золото багатої коси,
Стан жіночий сховала в білі сукні.
Взяла свічу - і кров замість роси,
Із бісами в убогі душі трутнів.
Вона стала привидом для душ,
Шепотом творіння тим, хто маэ дух.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515728
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2014
автор: Angelina Wij