Шість років ти мене любив,
Посміхася й плакав на моїх руках.
Гордість й щастя у собі ростив
В перших, нерозбірливих словах.
Ростеш з води, сміэшся сонцем,
Говориш солодом невинної душі.
Ростеш від смутку охоронцем.
В житті бурхливий мій рушій.
Рости, твори, учись і веселись,
Не дай смуткам зажурить дитинство!
Ти виростеш Людиною колись.
Спасибі, що дав пізнати материнство!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515731
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.08.2014
автор: Angelina Wij